Акторський Шлях.

Сьогодні ми продовжуємо рубрику программ під назвою :  «Акторський Шлях».

Сьогодні наша стаття присвячена – Савелію Вікторовичу Крамарову.

Савелій Вікторович Крамаров – москвич. Він з’явився на світ в жовтні 1934 року в одному зі столичних пологових будинків. Його сім’я на той момент була цілком благополучною. Тато – відомий столичний адвокат, мама не працювала. Повним сиротою Сава залишився в 16 років. Хлопця, ще учня школи, взяв на піклування рідний дядько. Савелій Крамаров був складним підлітком. Вчитися він абсолютно не хотів, втікав з уроків, бився. Єдиною віддушиною, де він відчував себе цілком щасливим, був кінотеатр. Йому здавалося, що світ театру і кіно – це саме те місце, де він зможе завжди залишатися щасливим. Після школи Савелій Крамаров звичайно ж спробував вступити в один зі столичних театральних інститутів. Але провалив іспити. Довелося віднести документи в лісотехнічний внз. Але вже на другому курсі Сава зумів, незважаючи на величезний конкурс, вступити в театральну студію при Центральному Будинку працівників мистецтв. Після закінчення Лісотехнічного інституту в 1958 році Крамарову довелося працювати за фахом. Але незабаром він кинув роботу, до якої ніколи не лежала душа.

Савелій Крамаров зрозумів, що діяти треба більш рішуче. Він розіслав свої фотографії в усі кіностудії країни. На щастя, на одне зі своїх листів він дочекався відповіді. Незабаром початківець артист дебютував у картині “їм було дев’ятнадцять”. Це була невелика роль, але саме з неї почалася акторська біографія Савелія Крамарова.А ось по-справжньому артиста помітили після стрічки «Хлопці з нашого двору», в якій Сава з’явився в образі хулігана Васьки Іржавого. Приголомшливий успіх отримав артист після виходу “невловимих месників”, хоча він тут з’явився лише мигцем. Зате його фраза про мертвих з косами вздовж дороги миттєво перетворилася в крилату…..(фраза)….. Неповторна зовнішність артиста і допомагала, і одночасно заважала. Персонажі такого типажу, як Крамаров, не мали шансів отримати головну роль в радянському кінематографі. Тому наймасштабнішою роботою актора вважається роль злодія-рецидивіста Феді Єрмакова з культового кінофільму “Джентльмени удачі”. Картина мала приголомшливий успіх. Багато фраз Крамарова стали крилатими. Наприклад: «Автомашину куплю з магнітофоном, пошию костюм з відливом — і в Ялту!”. Або: «Все! Кіна не буде!”.”Джентльмени удачі” і справді принесли артисту успіх і удачу. Пропозиції зніматися посипалися на Савелія Крамарова як з рогу достатку. Тепер актор навіть міг дозволити собі відмовитися від ролі, яка йому не дуже подобалася. Про одну він з часом сильно пошкодував.

З роками Савелій Крамаров почав більше замислюватися про життя, філософські питання буття, про віру. Він був євреєм і особливо гостро це відчув, коли його дядько – єдина рідна людина, що емігрував в Ізраїль. З тих пір Савелій почав вести досить сумнівний, як для того часу, спосіб життя.Він захопився йогою, сироїдінням і вегетаріанством, регулярно відвідував синагогу і навіть відмовився зніматися в суботу. Пропозиції нових ролей почали надходити все рідше і зникли зовсім.Крамаров це зрозумів, як мовчазний натяк влади про свою небажану присутність в країні. І Савелій зважився подати документи на еміграцію, стверджуючи, що бажає приєднатися до єдиної рідної людини. Йому відмовляють. За правилами того часу в разі еміграції потрібно було вилучити з обігу всі картини, де з’являвся Савелій Крамаров. А їх було більше сорока, і більшість – дуже відомі.На батьківщині після еміграції Крамаров побував двічі. У 1992-му він був запрошений як почесний гість, на кінофестиваль «Кінотавр». У другий і останній раз він приїхав до Росії в 1994-му, за рік до своєї смерті. На жаль, у свій передостанній рік життя артист отримав пропозицію знятися в дуже багатообіцяючому фільмі, в який його прийняли навіть без проб. Але несподівано у актора виявили рак.

Ще багато цікавого ми розповімо Вам в рубриці «Акторський Шлях» на нашому порталі. Слідкуйте за оновленнями.

Радіо Ностальжі.