МУЗИКА – ТО МОЄ ЖИТТЯ

Вже близько півстоліття світ фортепіано розкриває дітям викладач Школи мистецтв Катерина Алабужева. Вчить чути, відчувати і розуміти музику, як одне з найпрекрасніших творінь людства.

Катерина Миколаївна торкається інструмента і починається магія звуку. Це відчуття знайоме її учням, котрі з трепетом слухають викладача, спостерігаючи за злетом пальців, ідучи за мелодією, яка веде у світ музики.

Не одне покоління дітей навчилося розуміти Шопена й Бетховена за стареньким інструментом, яке супроводжує музиканта все її життя, з якого почалася її особиста фортепіанна історія.

Катерина Миколаївна народилася у родині музиканта в місті Кам’янському. Ії батько, Микола Тимофійович Прудченко, випускник Дніпровської консерваторії ім.Глінки, викладав у музичній школі рідного міста. Поряд з ним вона поринала у світ музики і вже з дитинства знала, що залишиться у ньому назавжди. Сьогодні з теплотою згадує, як тато привіз додому справжній скарб, новеньке піаніно для своєї 8-річної доньки. Вже давно немає тата і мами, Ніни Андріївни, а піаніно залишається поряд. Те саме, з 1961 року, котре зігріває теплотою спогадів.

Десятки років Катерина Алабужева розкриває маленьким покровчанам таїну звуку. Вона приїхала до нашого міста у 1975 році. Молодого спеціаліста, випускницю Кам’янського музичного училища, запросив до співпраці Анатолій Розувайло, директор музичної школи.

-Анатолій Григорович з таким натхненням розповідав про місто гірників, свою школу, що в мене не з’явилося навіть сумнівів. Друзі вмовляли залишитися у Кам’янському, працювати поряд з батьком, але я зробила інший вибір і жодного разу не пожалкувала про це, – розповідає викладач.

Вона заходила в свій клас, бачила очі дітей — це стало її натхненням, головним сенсом. Рідна школа росла, розвивалася, стала Школою мистецтв і це викликало гордість. За кожним успіхом стояв труд цілого колективу і частина її душі.

Катерина Миколаївна ішла обраною професією, фаховість дозволила бути завідувачкою фортепіанного відділу, завучем, понад 5 років очолювати школу, але покликанням залишалась викладацька справа. Її в усьому підтримував чоловік, викладач школи, музикант – Володимир Алабужев.

Найвищою ж винагородою було усвідомлення, що діти ітимуть життям з музикою. Викладач пам’ятає всіх своїх вихованців і найпершу ученицю, Олену Куторай. З музикою ріс і син, Руслан.

-Коли бачу сьогодні своїх дорослих учнів, які приводять до мене вже своїх дітей і навіть онуків, радісно стає на душі. Бо вони залишаються з музикою. Нехай не всі оберуть її за професію, головне, що музика допомагатиме їм, вона супроводжуватиме і в радості, і у найскладніші хвилини, – наголошує Катерина Миколаївна.

Та щирість, яку дарувала своїм учням, знання проросли у вихованцях, що продовжили справу свого вчителя. Ганна Доценко сьогодні очолює рідну Школу мистецтв, Анастасія Фірсова викладає у Дитячій музичній школі, Владислава Паламарчук відома в Україні та за кордоном піаністка і ще десятки вихованців, котрим Катерина Алабужева дала путівку у життя.

Тільки цього, воєнного року, до музичних коледжів вступили її учні – Вікторія Костіна, Лія Куартова, Аристарх Черенков.

З усіх куточків світу пишуть та телефонують учні, розповідаючи, як музика підтримує, допомагає пережити розлуку з рідною домівкою у далекій евакуації.

-До щему зворушливо слухати, як грали гімн України і люди зупинялися у повазі. Заспокоювали своїх дітей п’єсою, що колись вчили чи спеціально відвідали музей Шопена, тому що я стільки розповідала про цього композитора, – зізнається музикант.

Кожна така історія – то продовження зв’язку з дорогими серцю учнями, який не переривається.

Про них вона розповідає і першокласникам, котрі тільки починають пізнавати музику фортепіано в усій її багатогранності. Їхні допитливі очі, натхненність вдихають життя в інструмент, перемагаючи жорстокість нашого світу.

Катерина Алабужева знає, що дитина, котра торкнулася музики, по-іншому сприйматиме дійсність – з добротою та щирістю. А ще переконана: кожна дитина здібна, просто треба допомогти їй розкритися, реалізувати власний талант.

Вже майже півстоліття вона поряд, щоб підтримувати учнів – дарувати їм відчуття музичного злету і щастя від усвідомлення себе у неосяжному світі творчості. І сьогодні, у Всесвітній день піаніста, щиро вітаємо Катерину Миколаївну Алабужеву та всіх, для кого музика – натхнення, хто дарує людям відчуття справжнього щастя від спілкування з високим мистецтвом!

Прес-служба міського голови.