Теплі спогади про земляка: «Мої слова засвідчуються зорями» (Фото)

Для молодого покоління любителів поетичного слова прізвище «Маловик» звучить, напевно, вже як легенда, сповнена романтики й високого духовного злету. 28 травня виповнилося 50 років з дня смерті Григорія, якого я знав як неповторного, талановитого поета, журналіста, всебічно обдаровану людину.

Григорій Маловик був чи не найяскравішою особистістю серед усіх людей, які зустрічалися на моєму життєвому шляху. Природою в ньому було закладено стільки енергії, оптимізму й життєлюбства, таланту й духовного піднесення, одне слово, стільки всього, що, здавалося б, цієї людини вистачить на добру сотню літ. Що вона прийшла у цей світ, щоб створити велике, невмируще. Творити Добро і Красу.

Однак доля чомусь повелася з Маловиком несправедливо, жорстоко. Відвела йому неповних 30 років. Усього лише 30! Та й цей, такий короткий період виявився настільки насиченим, сповненим глибокого змісту й добрих вчинків, що інші не мали б їх і за 60 років. Григорій Маловик залишив яскравий слід у житті, в серцях і душах людей, які його знали. Він, як та зірка, що вже згасла, а світло від неї все йде і йде до сердець людей…