У Нікополі на одного кандидата наук стало більше.

Міністерство освіти і науки України видало заступнику директора Нікопольського краєзнавчого музею з наукової роботи,  члену НСЖУ Мирославу Жуковському диплом кандидата історичних наук після успішного захисту дисертації «Пам’ятки і пам’ятні місця запорозького козацтва Нікопольського краю» у спеціалізованій Вченій раді в Центрі пам’яткознавства Національної Академії наук України і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури і Атестаційній колегії Міністерства освіти і науки України. Журналіст газети «Проспект Трубников» зустрілася з Мирославом Жуковським, щоб дізнатися про його наукову роботу більш детально, бо вона відноситься до козацької доби нашого краю.

– Чому Ви обрали саме цю тему та як проходила підготовка дисертації на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук?

– Основою будь-якої дисертації з історичних наук є пошук, виявлення та вивчення підтверджених документально наукових фактів, після аналізу, систематизації та узагальнення яких є підстави зробити висновок не тільки про достовірність цих фактів, але й виявити втрачені або нові знання для сучасників – і тим самим зберігати духовний зв’язок поколінь в суспільстві, формувати його історичну пам’ять та національну ідентичність.

Тема історії запорозького козацтва мене цікавила ще з 1975 року, коли я розпочав працювати в Нікопольському краєзнавчому музеї. На той час цей напрям в історичній науці суворо контролювався з боку ідеологічних органів Компартії. Тільки наприкінці 80-х – на початку 90-х років ХХ століття з’явилися перші умови для вивчення історії Запорозьких Січей, п’ять найвідоміших із семи – Томаківська (1568–1593 рр.), Базавлуцька (1593–1638 рр.), Микитинська (1639–1652 рр.), Чортомлицька (1652–1709, 1728–1730 рр.) та Нова (1734–1775 рр.) – знаходилися на території саме Нікопольського краю.

З 1994 року і до сьогодні результати моїх наукових досліджень з історії пам’яток козацької доби публікувалися в матеріалах українських та закордонних наукових видань міжнародних, всеукраїнських та обласних наукових конференцій, а також в місцевій пресі, у першу чергу, на шпальтах газети «Проспект Трубників».

Головними об’єктами досліджень, у тому числі й археологічних, були території, де знаходяться виявлені за моїм науковим прогнозом залишки Микитинської Запорозької Січі (парк Перемоги м. Нікополя), а також фундаменти перших православних храмів м. Нікополя – Свято-Покровської церкви, церкви прп. Іоана Дамаскіна, каплиці св. Варвари Великомучениці. У Нікопольському районі – пам’ятка історії і культури національного значення «Могила І. Д. Сірка» та острів Томаківка, де українські козаки створили першу Запорозьку Січ – Козацьку Християнську республіку українського народу.

У другій половині ХХ століття в українській історичній науці сформувалася позиція, що острів Томаківка був затоплений під час створення Каховського водосховища. Зібрані мною історичні джерела, картографічні документи ХVІІ–ХХІ століть та проведені археологічні дослідження, під час яких були виявлені залишки земляних укріплень, що ототожнювалися науковцями ХІХ–ХХ століть як Томаківська Січ, стали основою для спростування помилкового погляду на знищення острова Томаківка та його пам’яток.

За темою вищезгаданих та інших напрямів, дотичних до пошуків, було опубліковано 98 статей, доповідей, тез тощо, зміст яких був узагальнений та оформлений у дисертацію відповідно до чинних вимог.

– Зважаючи на «революційний» характер наукової роботи, хто Вас підтримував в період її підготовки?

– Упродовж тридцяти років науково-пошукової роботи мене підтримували ті, хто переймався питанням козацьких часів Нікопольського краю. У 1990-х роках, незважаючи на складні політичні обставини, першими підтримали мене кандидат історичних наук Олена Михайлівна Апанович; доктор історичних наук, професор Володимир Іванович Сергійчук; доктор історичних наук, професор о. Юрій Андрійович Мицик; доктор історичних наук, професор Ганна Кирилівна Швидько; Академік НАН України, доктор історичних наук Петро Тимофійович Тронько; директор Нікопольського державного краєзнавчого музею, Заслужений працівник культури РРФСР Костянтин Іванович Шведков.

Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття тема запорозького козацтва стала однією з найбільш важливих в українській історичній науці, і тому пам’ятки козацької доби Нікопольського краю стали врешті-решт об’єктом уваги з боку науковців, вищих і місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування.

Однак виконання необхідних заходів з боку органів місцевої влади було невиправдано затягнуто в часі і, відверто кажучи, залишено без достатнього фінансування. Тому дуже вагомими були рішення Нікопольської міської ради та її виконавчих органів про розгляд літочислення м. Нікополя в Інституті історії України НАН України в 2000–2002, 2011 роках, грантова допомога Уряду США у справі археологічних досліджень місць розташування Запорозьких Січей у 2006–2008 років, сприяння Центру пам’яткознавства НАН України і УТОПІК під керівництвом Заслуженого працівника культури України, кандидата історичних наук Олени Миколаївни Титової.

Саме за підтримки генерального директора ТОВ «НВО «Трубосталь», Заслуженого працівника промисловості України, Почесного громадянина м. Нікополя, кандидата технічних наук Олександра Ісааковича Фельдмана були надруковані в 2010–2016 років п’ять видань мого наукового нарису «Слава за життя – безсмертя після нього» про походи кошового отамана Івана Дмитровича Сірка та долю його могили, інші наукові видання. Профінансовані роботи щодо створення наукової документації комплексних охоронних зон могили І. Д. Сірка, які не встановлювалися з 1965 року. Також Олександр Ісаакович надавав допомогу під час спорудження пам’ятного знаку, присвяченого 375-річчю м. Нікополя, який встановлено біля будинку Нікопольської міської ради. З 2011 року і до сьогодні Олександр Фельдман підтримує всі мої дії щодо розгляду питання про «незатоплення» острова Томаківка та збереження на його території виявлених пам’яток козацької доби в наукових інстанціях Києва, Дніпра та Запорожжя, за що я йому щиро вдячний.

Зважаючи на наукове відкриття Мирослава Жуковського про те, що не всі козацькі Січі на Нікопольщині були затоплені Каховським водосховищем, ми звернулися до директора Благодійного фонду «Нікополь туристичний» Олега Фельдмана з питанням: «Який вплив матиме робота Мирослава Жуковського на розвиток туризму на Нікопольщині?».

– На сьогодні в історії Нікополя та України дисертація Мирослава Жуковського, наскільки мені відомо, є першою кандидатською дисертацією з історичних наук, яка захищена на основі глибокого вивчення пам’яток козацької доби Нікопольського краю.

Результати наукових досліджень Мирослава Жуковського мають практичне значення в багатьох аспектах. Для проведення заходів щодо охорони та використання пам’яток часів Запорозької Січі у сфері розвитку культури й туристично-екскурсійної справи.

У першу чергу, необхідно звернути увагу на стан будівлі Нікопольського краєзнавчого музею в історичному ареалі «Старе місто», яка впродовж десятків років знаходиться на капітальному ремонті. Переконаний, що відновлений музейний комплекс повинен стати не тільки перлиною Нікополя, а і тим музеєм, де буде широко представлена тема п’яти Запорозьких Січей, що були на території Нікопольського регіону і перш за все Микитинської Січі (що після обрання Гетьманом Богдана Хмельницького стала Першою гетьманською столицею).

Приходиться констатувати, що дотепер не вирішено проблему виділення Нікопольському краєзнавчому музею міською радою земельної ділянки для створення історико-археологічного та туристичного комплексу «Микитинська Запорозька Січ» на території парку Перемоги, незважаючи на те, що вищезгадане питання було одним із найголовніших у рішенні Нікопольської міської ради щодо проєкту програми «Перша гетьманська столиця», ухваленої ще в квітні 2012 року. Не кажучи вже про те, що взагалі міська влада та міськрада не збираються будувати Микитинську Січ, яка зробила би регіон по-справжньому туристичним.

Маю зазначити позитив від того, що нарешті науковий світ України визнав, що острів Томаківка (другий за площею після о. Хортиця) не затоплений водами Каховського водосховища. Острів Томаківка має не менше історичне значення, аніж острів Хортиця, де створено Національний заповідник, присвячений запорозькому козацтву. Головне – у сучасних умовах земельної реформи та створення нового районного поділу в Україні не «загубити» острів Томаківку серед приватного землеволодіння і зберігати його унікальні пам’ятки природи, археології та історії – для туристів та всіх громадян України. Фонд «Нікополь туристичний» буде і надалі активно популяризувати не тільки в Україні, а й за її межами це унікальне історичне місце, де виникла перша Запорозька Січ у середині XVI сторіччя.

Олена ДАЩУК.