Акторський Шлях.

Сьогодні ми продовжуємо рубрику программ під назвою :  «Акторський Шлях».

Сьогоднішня наша увага приділена неймовірно талановитому актору,найбільш відомого нам як “товариш Сухов” у фільмі “Біле сонце пустині” Анатолію Кузнєцову.

Анатолій Кузнєцов — радянський актор театру і кіно, отримав в 1979 році звання народного артиста РРФСР. Незважаючи на те, що чоловік майстерно впоралися з ролями будь-якої складності, більшості глядачів він запам’ятався за образом товариша Сухова з популярної картини «Біле сонце пустелі». Червоноармієць став національним героєм, і не тільки для громадян. Перегляд фільму багато років входить в програму підготовки космонавтів до польотів, а фото самого Кузнєцова навічно розміщено на космічній станції.

Батьки з раннього дитинства стали прищеплювати синові любов до мистецтва. Спочатку Толік займався музикою в школі, а коли виявив співочі здібності, був переведений на вокальне відділення Центральної московської музичної школи, що вважалася кращою в країні. Пригодницький фільм «Небезпечні стежки» став дебютом для студента-третьокурсника Анатолія Кузнєцова, який зіграв молодого вченого Миколи Жолудєва. Вже в молодості артист користувався популярністю у режисерів і часто знімався. В 50-е роки його репертуар поповнився фільмами «Гість з Кубані», «До Чорного моря», «Випадок на шахті вісім», «Дайте книгу скарг». До кінця 60-х ім’я артиста було відоме радянському глядачеві і по військових драмах такі як “Бабине царство”. Але справжню популярність артист відчув після неймовірно успіху фільму ” Біле сонце пустині”.

Якщо фільм ” Біле сонце пустині” вам відомий то фраза  «ВОСТОК ДЕЛО ТОНКОЕ» вам теж знайома!

Фільм знятий в 1970 році радянським режисером Володимиром Мотилем фільм Біле сонце пустині.

Дія фільму відбувається на східному березі Каспійського моря на початку 1920-х років. Товариш Сухов Федір Іванович повертається додому. По дорозі він врятує місцевого жителя Саїда, якого закопали в пісок в пустелі і залишили на вірну смерть. Слідуючи далі, Сухов зустрічає загін під командуванням червоного командира Рахімова, який переслідує бандита Абдулу і його банду. Абдула втік з фортеці, а своїх дружин залишив там. І зараз над жінками гарему нависла смертельна небезпека. За законами Сходу, якщо чоловік не побажав забрати своїх дружин з собою, він повинен їх убити. Рахімов, умовивши Сухова охороняти і захищати жінок, а сам відправляється в погоню за Абдулою. Хоча не всі знають, що робота могла не відбутися. Перед початком зйомок артист отримав травму ноги, і на милицях не справлявся з поставленими завданнями. Режисер Володимир Мотиль викликав другого претендента на роль Георгія Юматова. Але вже в ті роки у актора почалися проблеми з дисципліною, і одного разу після вечірки Юматов не вийшов на робочу майданчик через пошкодженого в бійці особи. Анатолій Кузнєцов в ролі товариша Сухова (кадр з фільму «Біле сонце пустелі»)Анатолій Кузнєцов в ролі товариша Сухова (кадр з фільму «Біле сонце пустелі») Так роль романтичного і сором’язливого червоноармійця остаточно закріпилася за Анатолієм Борисовичем. За словами кінокритиків, йому вдалося не просто відтворити психологічний малюнок героя, але і потрапити в стиль. Завдяки високому професіоналізму образ вийшов незабутнім.

У студентські роки Анатолій Кузнєцов на одній з вечірок Галини Волчек познайомився з Олександрою Ляпідевський, яка навчалася на режисерському факультеті Вдіку і була дочкою легендарного полярного льотчика, Героя Радянського Союзу Анатолія Ляпидевского. Подружжя довгий час не мали дітей, і тільки коли обом було вже за 40 років, у них народилася донька Ірина. Кінематограф не заразив Іру так, як її батьків, і вона стала мистецтвознавцем, закінчивши МДУ за відповідною спеціальністю. Анатолій та Олександра Кузнєцова прожили разом дружною сім’єю, встигнувши відзначити Срібне і золоте весілля. В кінці життя актор зізнавався дружині в любові і називав своє особисте життя щасливим.

Ще багато цікавого ми розповімо Вам в рубриці «Акторський Шлях» на нашому порталі. Слідкуйте за оновленнями.

Радіо Ностальжі.