Яким буде перший клас в 2020 році ?

Головний санітарний лікар країни Віктор Ляшко повідомив, що 1 вересня українські школярі підуть до школи, але, можливо, доведеться обмежувати одночасне перебування дітей у класах.

“Спрогнозувати епідситуацію на вересень майже неможливо. Готуємось і до найгірших сценаріїв, до дистанційної освіти, до проміжних варіантів і до повного повернення дітей до школи”, – зазначив він. Батьки ще мають два місяці на те, щоб підготувати себе й дітей до будь-якого розвитку сценаріїв, озвучених в МОЗ.

В ефірі Українського радіо сімейна психологиня Катерина Гольцберг радить як у дистанційному світі прилаштуватися першокласникам та їхнім батькам. Пандемія, невизначена ситуація, а тут треба дитину вести в перший клас. В чому особливості у сприйнятті чи тривогах першокласників та їхніх батьків?

Звичайно у нас у всіх є певне уявлення, як дитина має йти до першого класу. Ми мали особистий досвід, досвід своїх старших дітей, колективний досвід. В період пандемії уявлення про школу руйнуються і нам треба скласти нові принципи підготовки дитини до походу у перший клас. Дітям необхідно розповісти як це відбувалося у нас, надати поради як себе вести, що можна робити, а чого – ні.

Якщо перше вересня трапиться у форматі онлайн, то все це буде інакше. І тут необхідні зміни в свідомості батьків, а це – непроста ситуація. І в такій ситуації важче буде батькам, тому що саме їх світ “руйнується”, діти ж більш гнучкі. Водночас, для дитини років 6-7, дуже важливий візуальний контакт, тілесні контакти – прийти кудись, мати якесь приміщення, безпечне середовище, нові знайомства. Тому для неї прийти в нове приміщення і скласти своє уявлення про це місце дуже важливо. Я, як психолог, вважаю, що діти мають таки піти до школи, мати можливість ознайомитися зі школою, з класом.

І в цьому випадку треба дивитися яка буде користь і яка шкода, і що буде переважати. Можливо треба перенести початок навчання на більш пізній період, можливо – лишити більш старших дітей на дистанційному навчанні, а групи першокласників розділити по звільненим класам, або інші варіанти, які можна продумати. І це вже на часі робити, бо і школи треба готувати до таких змін. Якщо ми будемо виходити з позиції батьків, які з одного боку тривожаться за безпеку здоров’я дитини, а з іншого – чують про соціалізацію…

Похід до школи це не соціалізація. Соціалізація дитини відбувається де завгодно і дома теж. Бо вдома, як поводять себе батьки, це – досвід дитини про соціалізацію, про їх вибір стратегій поведінки. А от “символізація” необхідна… Це перехід в нову якість дитини – перехід до стану школяра – це нові обов’язки, новий розклад життя, нове ставлення до вчителя, який має певні знання та авторитет. А з онлайн режимом такого переходу може не трапитись, можемо втратити довіру до школи, до навчання.