«Радіо Ностальжі 102,4 FM поруч: чесний діалог із нашою аудиторією. «Заради дітей»»

Доброго дня, Нікополю.

Ви слухаєте Радіо Ностальжі 102,4 FM.

ЗВУК: дитячий сміх на подвір’ї. Потім десь далеко лунає вибух.

Її вулиця не входить до переліку територій обов’язкової евакуації. Але від небезпечної зони її будинок відділяють лише кілька кварталів. Щоденні обстріли та атаки дронів стали звичною частиною життя. Та коли страх почали відчувати діти, мама двох малюків ухвалила непросте рішення — виїхати.

— Ірина, Чому ви вирішили виїхати саме зараз?

Синхрон Ірини

— Ми дуже довго вагалися. Наша вулиця не потрапила під обов’язкову евакуацію, але вибухи ми чуємо щодня. Останнім часом я почала помічати, що діти стали лякатися гучних звуків, погано спати. І тоді зрозуміла: якщо я можу вберегти їх від цього страху, то повинна це зробити.

— Яким був момент, коли ви остаточно вирішили евакуюватися?

Синхрон Ірини

— Коли після чергового обстрілу молодша донечка запитала мене: «Мамо, а нас сьогодні не вб’ють?» Після цих слів я вже не могла залишатися.

— Що найважче залишати?

Синхрон Ірини

— Наш дім, дитячу кімнату, друзів дітей, сусідів. Тут усе наше життя. Але життя дітей важливіше за будь-які стіни.

Синхрон Тимура (8 років)

— Тимур , а ти знаєш, чому ваша родина вирішила поїхати?

Синхрон Тимура (8 років)

— Так. Бо тут небезпечно і мама хвилюється за нас.

— Що тобі найбільше шкода залишати?

Синхрон Тимура (8 років)

— Свою кімнату, велосипед і друзів. Ми щодня гралися разом.

— А про що ти мрієш зараз?

Синхрон Тимура (8 років)

— Щоб закінчилася війна і ми повернулися додому.

— Олечка, а що ти покладеш у свою валізу?

Синхрон маленької Олі (4 роки)

— Улюбленого ведмедика і ляльку.

— Оля, а Ти сумуватимеш за домом?

Синхрон маленької Олі (4 роки)

— Так. Там моя кімната і наш котик.

— Чого ти хочеш найбільше?

Синхрон маленької Олі (4 роки)

— Щоб було тихо і щоб ми всі були разом.

— Що б ви хотіли сказати іншим батькам, які зараз вагаються?

Синхрон Ірини

— Я розумію кожного. Дуже важко залишати дім. Але коли дивишся в очі своїм дітям, розумієш: найголовніше — щоб вони були живі, здорові й не боялися засинати ввечері.

Психологи наголошують: діти дуже гостро відчувають тривогу дорослих і потребують відчуття безпеки. психолог Ковальська  Вікторія каже:

Синхрон психолога:

— Для дитини найважливіше не місце, а люди поруч. Якщо поруч мама, тато, рідні — дитина легше адаптується до нових умов. Головне — дати їй відчути, що вона в безпеці.

Сьогодні ця родина збирає речі. Попереду нове місто, нове житло і невідомість. Але мама впевнена: вона робить правильний вибір.

Синхрон Ірини

— Я люблю свій дім. Люблю своє місто. Але найбільше я люблю своїх дітей. І якщо для їхньої безпеки потрібно тимчасово поїхати — я це зроблю.

Іноді найважче рішення стає найважливішим. Бо дім можна залишити. А дитинство потрібно берегти.

Для проєкту «Твоя аудиторія — твоя сила» працювала  команда Радіо Ностальжі 102,4 ФМ.

ЗВУК: дитячий сміх поступово стихає.

🎙 Радіо Ностальжі 102,4 FM — поруч.

«Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні».