Звернення Президента України щодо безпекової ситуації в державі 

Шановні громадяни України! 

У житті є моменти, коли треба поговорити відверто, спокійно, без поспіху, не відволікаючись на мобільний телефон. Не послухати, а почути. Не краєм вуха, а всім серцем. Коли всі ми маємо налаштуватися на єдину хвилю щодо найголовніших питань, що постали сьогодні перед Україною.

Всі ми, незалежно від статі, віку й статусу. Живемо в селі чи місті, на берегах Чорного моря, Дніпра, Тиси чи Сіверського Дінця. Говоримо українською, російською, кримськотатарською, угорською чи жестовою мовою. Без різниці, за кого голосували на виборах. Без різниці, дотримуємося Великого посту чи Рамадану, носимо розп’яття, зірку Давида, хіджаб або не віримо в жодного бога.

Всі ми маємо однаково розуміти, що відбувається і що нам потрібно робити. Що є сьогодні? І що буде завтра?

Почнімо з першого. Що відбувається сьогодні? Біля наших державних кордонів сконцентровано чималу кількість російських військ. Офіційно Росія називає це навчанням. Неофіційно весь світ називає такі речі шантажем. Чи хвилює це нас? Так. Чи вимагає Україна та її міжнародні партнери відвести війська від наших кордонів? Так. Адже Російська Федерація постійно повторює, що вона прагне миру, але водночас створює всі передумови для ескалації.