У батьківському домі зібралися всі: як переживають війну вихованці дитячого будинку сімейного типу

В оселі подружжя Орленків завжди гомінко та людно. Вони виховують дев’ятьох дітей, які залишилися без батьківського піклування.

Під час війни до родини влаштували ще двох хлопчиків. А почалася історія цього дитячого будинку сімейного типу з бажання доньки Тетяни і Петра. Вона мріяла про сестричку. Так у них з’явилася дівчинка Олександра. Пізніше родина поповнювалася чи не щороку. Як вони переживають складні для країни часи, далі.

 «Важливо, щоб діти виховувалися у родині. У нас сформовано 189 дитячих будинків сімейного типу. А ще – 299 прийомних родин. У них знаходиться майже 2 тисячі дітей», – каже заступник голови Дніпропетровської ОВА Ольга Горб.

Маму-виховательку Тетяну війна застала на лікарняному ліжку. Вона терміново повернулася додому. Там на неї вже чекали.

«Зібралися всі. Найстарші повернулися з гуртожитків коледжів. І навіть Саша, яка вже заміжня, також приїхала додому. Нас тут було стільки, що й на підлозі доводилося спати. Це було 24 лютого, а вже на початку березня ми взяли під тимчасову опіку трьох дівчат. Їх евакуювали з Ізюму. Найстаршій було 16 років, найменшій – 7. Вони від нас вже поїхали», – розповідає пані Тетяна.