Спасатели срезали дверь квартиры бабушки, но, как оказалось, напрасно

Пост из серии “удивительное рядом” привела в соцсети пресс-инспектор УПП в Днепропетровской области Людмила Копыленко. – Интересная история от нашего патрульного  о спасении “рядовой бабули”, – отметила они и опубликовала следующее (стиль и орфография сохранены).-Жінка заявниця повідомила патрульним про те, що її сусідка не виходить на зв’язок, і вона з цього приводу дуже хвилюється:- Наша бабуля не виходе з квартіри і не відчиняє аж 4 часа! пайдьомте скорєє!- Ну ок.Піднявшись на четвертий поверх, жіночка тикнула пальцем в здоровенні зелені металеві двері, вагою як півпріуса.- Вот! Тут она живьот! Вибивайте.Патрульні переглянулись.- Давайте не будемо поспішати. Може вона кудись вийшла. Ви їй хоч дзвонили?- Конєшно! Вона не отвічає, самі попробуйте! Та вона почті і не ходе нікуда, їй вже 77!Жіночка набрала номер. В гробовій тиші під’їзду, за зеленими дверьми почулося жалобне піліканьє старенької «нокії».- Ну всьо, Саня, доставай пістолєт! Вона не хоче отвічать.- Боюсь, він тут не поможе. Треба викликати МНС. Хай зріжуть двері.Жіночка запереживала і з надією в голосі запитала:- А вони її потом на місце приварять?- Боюсь, шо в їхні послуги це не входить.Через 15 хвилин на підмогу 329-му прибули рятувальники із бензопилою, але оцінивши масштаб роботи і габарити “клієнта”, сходили ще й за ломами з сокирою. І отримавши згоду родичів, почали свої маніпуляції.Ще через 1.5 години, один зламаний замок, дві зпиляні петлі і один погнутий Берріковим лом, стара савдеповська дверь… показала всім середній палець і простояла під ударами щє годину.Коли ж двері нарешті здалися і впустили рятувальну команду з числених родичів на поріг бабуліного дома, замість старенької в квартирі була лише старенька «нокіа», яка постійно пілікала. Жіночка-Заявниця, обійшовши кожен міліметр маленького помешкання, видала безсмертну цитату: “А гдє бабуля?”Вопрос був дійсно цікавий. Куди могла піти на такий значний проміжок часу “неходяча”, самотня бабця?- Я була у дєдушкі. А тіліфон оставила дома, шоб не мішав.- повідомила вона, коли зайшла до під’їзду через 10 хвилин.- Ну шо ж, Ніна Івановна, судячи з того, що ваші родичі вас уже встигли “поховати”, жити ви будете ще довго….але… без дверей.- Як це без дверей?Не дочекавшись відповіді, “неходяча” Бабця перетворилась в бувалого спрінтера і чкурнула на 4-й поверх так швидко, нібито там роздавали собак елітної породи.Через кілька секунд зверху почулися вигуки:”Галя! Якого … проісходе? Де мої двері? Ви шо надєлали, іроди?!””Де ти …. падлюка стара?! Це всьо через тебе! Нащо тобі тіліфон?””Та шоб ви всі виздихали со своїми тіліфонами! Ніякого покоя од вас! Всіх наследства лішаю! Тіки й ждете пока я сконаю, шоб квартіру мою забрать! “”Шо ти верзеш? Кому твоя квартіра нужна? Без дверей… “Ще через деякий час повернулися здивовані рятувальники і не менш здивований інспєктор Берріков:- Я так понімаю, злочин розкрито?- Ага, а у вас там шо? Заяв і скарг не надходило?- Та і претензій немає.- Ну і прекрасно. З такими родичами ніякі двері не потрібні.