Радіо Ностальжі 102,4 FM поруч: чесний діалог із нашою аудиторією «Звук війни і звук життя в Нікополі »

«Радіо Ностальжі 102,4 FM поруч: чесний діалог із нашою аудиторією «Звук війни і звук життя в Нікополі »

Доброго дня, Нікополю.

Ви слухаєте Радіо Ностальжі 102,4 FM.

Це звук, який неможливо сплутати.

Він приходить раптово…

і залишає після себе тишу, що тисне на вуха.

Це звук війни.

Звук, який у мирному житті здавався далеким.

А сьогодні — він поруч.

Але навіть тут…

між цими звуками…

народжується інший.

🔊 [ЗВУК: ранковий двір — птахи, легкий вітер]

Це звук ранку.

Звичайного двору.

Звичайного життя, яке вперто не зупиняється.

Лариса Петрівна  мешканка Нікополя :

«Та ми вже як звикли… Вийшли, поприбирали.

Хочеться ж, щоб чисто було… щоб якось по-людськи».

Вона говорить просто.

Без пафосу.

Бо для неї це не подвиг — це щоденність.

Але саме з таких речей і тримається життя.

🔊 [ЗВУК: дитячий сміх, біг, м’яч]

А ось цей звук…

його не зможе заглушити жодна сирена.

Маленький хлопчик Дениска, який вийшов погратися в футбол на дитячому майданчику, поки тихо, поки нема ворожих БПЛа:

«Дивись! Я забив гол ! Ми граємо тут кожен день!»

Діти не рахують вибухи.

Вони рахують голи.

І в цьому — вся різниця між страхом і надією.

🔊 [РАПТОВО: ГУЧНІШИЙ ВИБУХ]

🔊 [СЕКУНДА ТИШІ… ДАЛЕКИЙ СОБАЧИЙ ГАВКІТ]

І знову…

звук, який повертає в реальність.

Тут не питають, коли це закінчиться.

Тут просто живуть — між «було» і «знову».

🔊 [ЗВУК: двері відчиняються, кроки в домі]

🔊 [ЗВУК: чайник закипає]

А вдома — інший світ.

Менший. Тихіший. Але дуже важливий.

Ксенія ,мама маленької донечки, які живуть в багатостраждальному Нікополі  :

«Ми стараємось не говорити про це при дитині…

Просто вечеряємо, сміємося… як раніше».

Як раніше…

Ці два слова тут звучать особливо.

Бо “раніше” — це не просто час.

Це відчуття безпеки, яке тепер доводиться створювати власноруч.

🔊 [ЗВУК: ложки, тарілки, тихий сміх]

І навіть коли за вікном неспокійно —

всередині цих стін народжується тепло.

🔊 [ЗВУК: легке серцебиття, дуже тихо]

У кожного міста зараз є свій голос.

І він складається не лише з вибухів.

Він — у кроках людей, які не виїхали.

У руках тих, хто прибирає вулиці.

У голосах дітей, які продовжують грати.

🔊 [ЗВУК: двір + дитячий сміх + мітла — мікс життя]

Ці звуки не такі гучні.

Вони не лякають.

Але саме вони — сильніші.

🔊 [ПАУЗА… ПОТІМ ЛЕДВЕ ЧУТНИЙ ВИБУХ ]

Війна має свій звук.

Гучний. Різкий. Чужий.

Але життя…

завжди знаходить спосіб звучати.

І поки у дворах лунає сміх…

поки хтось щоранку бере до рук мітлу…

поки вдома кипить чайник і чекають рідні —

життя триває.

Навіть тут.

Навіть зараз.

Це була програма «Радіо Ностальжі 102,4 FM поруч: чесний діалог із нашою аудиторією «Звук війни і звук життя в Нікополі »

Радіо «Ностальжі» — ми поруч.

 «Цей проєкт впроваджується за ініціативи Національної спілки журналістів України в межах Проєкту The Ukrainian Media Fund з підтримки незалежних місцевих медіа в Україні».