Нікополь: місто, яке тримається попри біль, те що знищив «руській мир» (фото)

24/7 під обстрілами, серед руїн і втрат, Нікополь , місто яке знаходиться за 4 кілометри від окупованного Енергодару, там де знаходиться ЗАЕС,  наше місто продовжує жити. Знищені храми, зруйновані навчальні заклади, спалені будинки — усе це не стирає з карти України місто-герой Нікополь, яке щодня виборює своє право на життя.

Коли історія горить

Бідна наша «стара частина»… Вона вже бачила і міномети, і «Гради», і «Смерчі», і фосфорні снаряди, і безпілотники.
Тут, де ще недавно вирувало життя, сьогодні стоять обвуглені стіни й тиша. Людей майже не залишилося — бо жити тут уже ніде.

Колись саме тут стояв Нікопольський фаховий медичний коледж — один із найважливіших навчальних закладів не лише Нікополя, а й усієї Дніпропетровщини.
Його історія налічувала десятки років. Коледж став справжнім осередком підготовки медиків, які працюють в лікарнях, клініках та інших медичних установах по всій Україні та за її межами.

«Серед наших випускників — фельдшери, медсестри, викладачі. Вони передавали знання новим поколінням студентів і були гордістю коледжу», — розповідають викладачі закладу.

Але 25 вересня 2024 року все змінилося. Приблизно о 15:00 ворог відкрив вогонь по місту. Два снаряди влучили у будівлю коледжу — пам’ятку архітектури.

Двохсотрічна споруда зайнялася і палала понад дві доби. Рятувальники боролися з вогнем, але полум’я було нещадним. Згорів музей закладу, архіви, навчальні кабінети. Не витримали навіть стіни.

Минулося без людських жертв, але будівля — символ міста — перетворилася на попіл.

Храм, який вистояв війну, але не витримав нової

На колишньому березі Каховського водосховища стоїть Свято-Знаменський храм. Його звели у 1912 році купцем Гусєвим як родинну церкву. Архітектура храму була унікальною — купол виконано за стародавньою технологією, яку використовували ще у XII–XIII століттях.

Свято-Знаменський храм пережив Другу світову війну. Але 12 вересня 2024 року російський снаряд влучив у нього просто під час Божественної літургії. Виникла пожежа, будівля зазнала руйнувань.

На щастя, ніхто не постраждав. Але храм, який століттями був духовним символом для нікопольців, втратив свій вигляд.

Місто, що живе всупереч

Сьогодні Нікополь — це місто, де поруч із розбитими будинками стоять незламні люди. Вони прибирають вулиці, лагодять школи, рятують тварин, вчать дітей і просто живуть.

«Ми не маємо права зникнути. Бо Нікополь — це Україна», — кажуть його мешканці.

Цей матеріал створено в межах проєкту НСЖУ «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією», який фінансується Посольством Литовської Республіки в Україні в рамках Програми Співробітництва з Метою Розвитку та Сприяння Демократії.